Лиття під високим тиском

Лиття під тиском - це метод лиття, при якому рідкі або напівтверді метали чи сплави, або рідкі метали чи сплави, що містять зміцнюючі фази, заповнюються в порожнину прес-форми з високою швидкістю під високим тиском, і метал або сплав твердне під тиском до формувати виливки. Тиск, який зазвичай використовується під час лиття під тиском, становить 4-500МПа, а швидкість заповнення металом – 0.5-120м/с. Таким чином, високий тиск і висока швидкість є фундаментальними відмінностями та важливими характеристиками між литтям під тиском та іншими методами лиття. У 1838 році американці вперше застосували метод лиття під тиском для виготовлення друкованих шрифтів, а наступного року з’явився патент на лиття під тиском. Після 1860-х років метод лиття під тиском досяг значного прогресу та дозволив виробляти не лише виливки під тиском зі сплаву олова, свинцю та цинкового сплаву, але також виливки під тиском із алюмінієвого сплаву, мідного сплаву та магнієвого сплаву. Після 1930-х років проводилися експерименти з методом лиття під тиском сталі.